Електрогазоварник

Електрогазоварювання — це надійний та економічний спосіб нероз’ємного з’єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його – в утворенні міцних зв’язків між атомами і молекулами з’єднуваних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне оточуюче середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з’єднання, як зварювання. Йога попередником у розвитку практичної технічної думки було паяння. Паяння – спосіб з’єднання деталей у твердому нагрітому стані за допомогою припою, це один із найдавніших способів нероз’ємного з’єднання металів.
Історія професії
Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї ювелірних виробів, знарядь праці. Існує думка, що слова “зварювання”, “зварити” – походять від імені слов’янського бога ковальської справи Сварога. Перші простір методи зварювання застосовувались в V-ІІ тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване “ковальське зварювання”.
Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання, суть якого полягала в тому, що призначені для з’єднання зачищені і підігріті деталі розміщували у спеціальних формах, а місце їх з’єднання заливали рідким металом. Лизарне зварювання використовувалосьдля виготовлення виробів із міді, бронзи, олова, благородних металів. Пізніше, з відкриттям легкоплавких металів, з’явився більш зручний і продуктивний метод їх з’єднання — паяння. Припої, які використовувалися в ті часи, майже не відрізняються від сучасних.
З ІІ тисячоліття до н.е. почалася ера використання заліза. Цей метал довго не піддавався обробці через високу температуру плавлення (біля 1500 гр. С). Багатьма і поколіннями металообробників створювався та удосконалювався спосіб ковальського або горнового зварювання заліза.
Нові способи з’єднання металів з’явились у зв’язку з відкриттям у 1802 році електричного дугового розряду.
У 1885 році було подано заявку на патентування способу з’єднання і роз’єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом і вугільним електродом, для живлення якої використовувалася акумуляторна батарея. Цей рік, вважається офіційною датою появи електричного дугового зварювання. Одночасно йшли дослідження щодо контактного та шовного зварювання, зварювання в режимі змінного струму, дугового різання під водою.
Зварювання вугільними електродами поруч з позитивними сторонами мало певні недоліки, так, для заповнення шва потрібно було додавати сторонній метал, того, вуглець з електродів, потрапляючи на метал шва, погіршував якість зварювального з’єднання. Усунув ці недоліки засновник промислового використання електрозварки російський інженер-металург і винахідник М.Г. Слав’янов. Він у 1888 році винайшов спосіб дугового електрозварювання металів металевим електродом що плавиться. Всі з’єднання, що були виготовлені цим методом, відрізнялися високою якістю і надійністю. М.Г. Слав’янов став засновником металургії зварних процесів, винайшов електроплавильник — праобраз автоматичних зварних головок запропонував флюси, які дозволили отримувати високоякісні зварні шви.
Під, його керівництвом були створені перші у світі автоматичний регулятор довжини дуги, зварювальний генератор та електрозварний цех, підготовлені професійні робітники-зварники (електроливарники).
Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетиленокисневе полум’я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальника. Так розпочалося промислове освоєння газового зварювання. До цього ж часу відноситься розробка спеціальної апаратури та вивчення способів газового і кисневого різання.
На межі століть був виданий патент на електричне стикове зварювання опором, у процесі якого використовувалося нагрівання контакту провідників електричним струмом, розроблено точкове зварювання мідними електродами, яке застосовується і в наш час, а також стикове зварювання методом оплавлення.
У цей же період був винайдений спосіб термітного зварювання, заснований на реакції окислення активних металів, таких, як алюміній і магній.