«Дай, Андрію, знати, яку долю ждати…»

Є у нашого народу чудова традиція – святкувати вечорниці. Віддаючи шану минувшині, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо те найдорожче, що є в народі – його пісню, мову, історію, звичаї. Пора вечорниць – це довгі вечори глибокої осені і зими. Адже, з-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.
12 грудня і в Тернопільському вищому професійному училищі № 4 імені Михайла Паращука відбулися вечорниці, які підготували майстри виробничого навчання під керівництвом старшого майстра Костирі О.В. Допомагали також художні керівники – Запотічний Ігор та Дашинський Роман.
Прийняли вечорниці дбайливі господарі Оксана та Іван. Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата. Очікуючи парубків, вони співали українських пісень. З гучними та веселими піснями на вечорниці прийшли й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам. «Танці, співи, небилиці – гарні будуть вечорниці! – під таким гаслом пройшов вечір. Дівчата заспівали віночок українських пісень, здивували запальним танцем, господиня пригощала варениками та пампушками.
Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів. Але найцікавіша частина свята –коли дівчата розіграли парубків. Усім було весело, глядачі із захопленням спостерігали за подіями, що відбувались на сцені. Учасникам вдалось відтворити давні традиції й атмосферу радісного свята. Андріївські Вечорниці продемонстрували, що сучасна молодь знає українські традиції, дотримується і поважає їх.

Човніцька Марія

Нагору