Ми, молоде покоління, вшановуємо пам’ять усіх загиблих, які показали приклади вірності і героїзму, захищаючи Вітчизну, від часів Запорозької Січі до наших днів. На долю воїнів-захисників усіх поколінь випало багато випробувань, однак вони завжди долали їх з гідністю. Захищати Батьківщину, свою землю, свою домівку – це святий обов’язок кожної людини.

Великдень – свято щастя й радості, яке об’єднує все суспільство у загальному святкуванні. Кожен, хто шанує це свято, отримує надію на порятунок, адже Воскрес Христос.

Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами. Воїнам АТО, які захищають мир на передових позиціях, зберігають державну цілісність, потрібна духовна підтримка.

Учнівська профспілкова організація Тернопільського вищого професійного училища №4 імені Михайла Паращука вирішила поділитися радісним настроєм із воїнами АТО: було зібрано кошти та закуплено Великодні паски.

Молодь напередодні Великодня хотіла подякувати тим, хто захищає наш мир, спокій та побажати добра, миру, родинного тепла, Божої ласки.

Свято Воскресіння Христового особливо бажане, адже Великдень є поштовхом до примирення та спокою на нашій землі. Воно вселяє надію, що ця війна нарешті закінчиться, ми заживемо в добрі і злагоді.

Віддаючи данину героїчним подвигам українського воїнства, вклоняємося їх мужності та безмежній вірності своєму обов’язку.

Штукатур — це перший фахівець, від якості роботи якого залежить естетичний вигляд будинку. Свою назву професія отримала від основного матеріалу, з яким доводиться працювати.
Штукатурка — це оздоблювальний шар, що наноситься на поверхню різних конструктивних елементів будівлі для вирівнювання та покращення їх санітарних та теплотехнічних характеристик, надання їм певної форми та фактури.
Штукатур виконує такі основні функції: виготовлення розчину з сухих готових розчинних матеріалів і сумішей; накладання розчину на поверхню, що підлягає оштукатуренню; вирівнювання та загладжування поверхонь; опорядження колон, балок, фасадів тощо.

Історія професії
Професія штукатура, як майже всі будівельні професії, є досить давньою. Археологічні дослідження одного з семи чудес світу – Єгипетських пірамід – виявили, що їх внутрішні стіни та стелі були оздоблені декоративною штукатуркою і мали унікальний багатокольоровий розпис.
Саме штукатурці живопис має завдячувати мистецтвом фрески — способу малювання, коли фарби наносили на вологу штукатурку. Техніка фрески була дуже поширена в іконографії, образи Старого на Нового Заповітів, портрети видатних діячів православної церкви, виконані у техніці фрески на штукатурці, прикрашають і зараз багато церков і соборів України. Найвеличнішими з них є Софіївський собор, ансамблі Києво – Печерської лаври, Володимирський собор, Кирилівська та Андріївська церкви в Києві. Свою назву професія штукатура отримала від назви основного матеріалу, з яким доводиться мати справу будівельнику. Саме штукатури першими з опоряджувальників розпочинають оздоблювальний цикл на об’єкті будівництва. Штукатурка — це оздоблювальний шар, що наноситься на поверхню різних конструктивних елементів будівлі.
У стародавньому Вавілоні та Єгипті близько 2600 року до н. е. з’явилися справжні шедеври будівництва — Вавілонська вежа і піраміди.

Столяр (виготовлення художніх меблів) – це спеціаліст, який виготовляє м’які, корпусні та офісні меблі, бере участь в будівництві: виготовлення і монтаж дверей і вікон, меблів, що вбудовується, монтаж перегородок, урізання замків і ручок, облицювання стін дерев’яними панелями, а також виготовлення різноманітних виробів з дерева: бігових лиж, вішалок, карнизів, свічників і всіляких декоративних предметів.
Столяр працює не тільки з деревом, а і з матеріалами, які замінюють дерево, з різним способом кріплення і монтажу продукції, металевими шурупами, скобами, цвяхами, клеями, матеріалами, необхідними для облицювання, обтягування, обробки, дерев’яних виробів (плівками, лаками, фарбами, тканинами).

Історія професії
Мабуть, одним із найдавніших ремесел, котрі опанувала людина, було столярство. Адже саме перші матеріальні речі, котрі оточували людину, були з дерева. Люди, які вміли виготовляти їх були у великій пошані. Час минав, змінювались потреби людини, і відповідно до них сама професія удосконалювалась, ставала більш творчою та багатопрофільною.
Найбільш древніми є зразки меблів, що збереглися ще з часів Давнього Єгипту та Месопотамії, кілька тисяч років.
Сьогодні столяр – робітник, котрий здійснює всі види обробки деревини. Ця професія завжди є однією із актуальних на ринку праці!

Столяр будівельний — робітник, фахівець, який займається обробкою (тоншою, ніж теслярська) дерева і виготовленням виробів із нього.

Історія професії
Столярна справа споріднена з теслярською, на будівництві в колишні часи ті та інші роботи виконувалися одними і тими ж людьми. Розділення професій столяра і тесляра відбувалося поступово, у міру того як підвищувалися вимоги до якості обробки дерев’яних конструкцій, виробів з дерева. Звичайною сокирою умілі майстри Стародавньої Русі створили прекрасні дерев’яні споруди, меблі і інші предмети ужитку, що до цього дня представляють велику художню і культурну  цінність.
З часом з’являлися нові, досконаліші інструменти для обробки дерева, розширювалося застосування його в будівництві.
В нашій країні майже в усіх районах та областях розвинена широка мережа будівельних організацій, в завдання яких входить зведення будівель та споруд – промислових, сільськогосподарських, а також реконструкція діючих підприємств в зв’язку з переходом на випуск нової продукції. Для забезпечення цієї потреби необхідна підготовка висококваліфікованих кадрів. Її покликані виконувати заклади профтехосвіти. Особливо актуальна професія столяра на сьогоднішній день при поширеному будівництві дерев’яних котеджів.

Слюсар з ремонту автомобілів – це робітник, що виконує ремонт і технічне обслуговування автомобільного транспорту, а також здійснює контроль над технічним станом автомобілів з допомогою діагностичного обладнання та приладів.
Професія слюсаря з ремонту автомобілів – одна з найпопулярніших серед чоловічих професій. У наш час, коли створюють все нові і нові марки автомобілів, кількість їх невпинно зростає. Інколи виникають проблеми у механізмах. І тут на допомогу приходить слюсар з ремонту автомобілів, який здійснює ремонт вантажних, легкових автомобілів, автобусів.
Знімає, ремонтує і регулює агрегати і вузли автомобілів, автобусів. Замінює окремі деталі, елементи електропроводки. У процесі ремонту виконує різноманітні слюсарні роботи. Проводить випробування агрегатів, обкатку автомобілів.

Історія професії
За час розвитку автомобільного транспорту посилювалася потреба в людях, здатних підтримувати автомобілі в справному стані. У другій половині XX століття постійне зростання кількості автомобілів і ускладнення механізмів призвели до виникнення такої професії, як автослюсар. Це фахівець широкого профілю, який досконало повинен знатися на технічному влаштуванні будь-якого механізму автомобіля. У 50-і роки XX століття ускладнення конструкції автомобіля і поява складного діагностичного обладнання призводить до спеціалізації автослюсарів: моторист, автоелектрик, маляр, вулканізаторник і т. д.; виникає необхідність у фахівцях широкого профілю, здатних координувати роботу інших автомеханіків.
Змінювалися не тільки технічні характеристики автомобіля, але і його форма.
Поступово форма автомобіля ставала більш лаконічною і стала свого роду скульптурної. У моделях 30-х років вона була складною, але в еру обтічних форм швидко змінюється. На стику 30-40-х років форма узагальнюється і тягне за собою нові методи конструювання та критерії естетичної оцінки. На зміну форми великий вплив мають нова технологія виробництва і матеріали.
У своєму розвитку легковий автомобіль пройшов складний шлях і зараз переживає новий період. На зміну автомобілю з бензиновим двигуном в майбутньому, безсумнівно, прийде більш зручний, гігієнічний і безпечний вид індивідуального транспорту, краще пристосований до умов життя великих міст (адже вже сьогодні у великих містах автомобіль рухається з середньою швидкістю, у багато разів меншою його можливої). Одним з таких нових видів транспорту може стати електромобіль, роботи по створенню якого викликані соціальним замовленням і посилено ведуться в багатьох країнах світу.

Продавець – це кваліфікований консультант покупця, його добрий порадник. Нинішній працівник торгівлі – це ініціативна, самостійна в прийнятті рішень особистість, яка відзначається оперативністю, творчим підходом до вирішення всіх питань, пов’язаних із продажем товару та збільшенням товарообігу.
В обов’язки продавця продовольчих товарів входить консультування покупця про ціну, властивості, смакові якості, кулінарне призначення і харчову цінність товарів. Він пропонує взаємозамінні і нові товари, а також товари супутнього попиту. Контролює своєчасне поповнення робочого запасу товарів, слідкує за термінами реалізації продуктів. Оформляє прилавкові та внутрішньо магазинні вітрини. Вивчає попит покупців. Бере участь в інвентаризації товарів. Контролює асортимент та залишки товарів через мережу інформаційних технологій. Одержує товари зі складу та від постачальника. Перевіряє і відбирає товари, які не підлягають прийманню за наявними дефектними ознаками.
Торгівля – рушійна сила економіки. Тому, сучасний продавець – це і товарознавець, і маркетолог та ініціативна, самостійна, професійно освічена людина.

Історія професії
Професія «продавець» – одна з найстаріших. Корені цієї професії входять глибоко в історію людської цивілізації.
Купівля-продаж існує дуже давно. Доісторична людина, наприклад, обмінювала вбитого оленя на намисто з красивих раковин. Потім з’явився посередник-торговець, який перевозив товари, виготовлені іншими людьми, з місця на місце. Пересувна торгівля протягом багатьох століть залишалась основним видом торгівлі. У західній Європі, наприклад, успішно розвивалася зовнішня морська і внутрішня сухопутна торгівля.
Зрушення в сільському господарстві, ремеслах і промисловості України зумовлювали пожвавлення торгівлі. Неабияку роль у цьому відігравали міські торги та базари , на які приїжджали, переважно, жителі навколишніх міст і сіл. Торги існували практично в усіх містах України та спеціалізувалися на продажі певного виду товарів. так, у Дрогобичі в 1523 році був установлений вільний торг на м’ясо, який відбувався в понеділок від свята Петра до Різдва.
У Стрию і Самборі торги проводились лише в четвер. Але місту Самбору привілеєм від 1623 року було надано право ще на два торги протягом тижня. Княже місто Самбір у XVI-XVII ст. було знане як важливий торговельний центр Галичини. П’ять разів на рік тут проходили 14-денні ярмарки, в яких брали участь купці з Кракова, Відня, Львова та інших великих міст. За кордоном вони охоче купували самбірське полотно, сідла, столярні вироби тощо.
Розвивалася також постійна торгівля, яку здійснювали через стаціонарні заклади – крамниці, магазини, рундуки, склади, корчми, шинки, ятки (лотки). Так, на ринку у Львові працювало 15 крамниць. У тих крамницях («крамах») вирувало торгове життя: були ятки шевські, крамниці золотарів, аптекарів, кушнірів, слюсарів, будки перекупок, саджавки з рибою.
Поширеною була і така форма торгівлі, як корчмарювання. Торгували горілкою, пивом, медом.
В кінці XVIII ст. на західноукраїнських землях з’явилась і аукціонна торгівля.
У наш час все більшого розвитку набуває ринкова торгівля. Розвиток цієї торгівлі призвів до модифікації древньої професії продавця.

Паркетник — це не стільки механічна, а творча, високохудожня професія. Всім відомо, що ідеально рівних стін, симетричних кутів не буває. Тому майстру слід на місці зорієнтуватись і прийняти єдине правильне рішення (підрізати, десь «натягнути» чи «зіграти») і зробити це так, аби цього ніхто не помітив, — саме це є ознакою високого професіоналізму.

Історія професії
Паркетні роботи на відміну від столярних не є стародавнім винаходом їхня історія укладається всього в декілька століть. Починаючи з XVI в. у Росії з’явилися підлоги з «дубової цегли» — дубових клепок, укладених малюнком в ялиночку». Така підлога називалася тоді «косящатым». Підлоги з «дубової цегли», зрозуміло, можна було зустріти тільки в багатих будинках. З часом поступово удосконалювалася технологія виготовлення і укладання паркетної підлоги. Первинний орнамент «ялиночки» з роками збагачувався іншими декоративними елементами геометричної форми.
У другій половині XVIII в., коли в російській архітектурі був поширений стиль класицизму, досить широко розвернулося будівництво палацово-паркових комплексів. Один за іншим в Петербурзі, Москві і їх околицях виникали прекрасні палаци, створені працею і творчістю кріпосних будівельників.

Оператор комп’ютерного набору – це людина, яка вводить інформацію в комп’ютер та працює виключно з комп’ютерною технікою.

Історія професії
Поява професії оператор комп’ютерного набору припадає на 1946 рік, коли у світ з’явилась перша електронно-обчислювальна машина (у США). Поява нової техніки вимагала, професіоналів, які б могли б освоїти чудо-машину, що давала змогу обробляти дуже швидко цифрову та текстову інформацію. На той час оператор ПК – це була досвідчена людина, яка повинна мати вищу освіту, добре володіти математичними знаннями та гарно розбиратися у техніці та електроніці. На сьогодні оператором ПК може стати будь хто, хто хоч трохи має уяву про комп’ютер.
У наш час бурхливого росту інформаційних технологій виникає потреба у великій кількості людей, з уміннями і знаннями роботи на комп’ютерній техніці. Ці вміння і знання значно підвищують культуру праці, її продуктивність у багатьох сферах діяльності людини. Здобуття даної професії передбачає оволодіння базовими поняттями з курсу економіки та діловодства, з ефективним використанням сучасної комп’ютерної техніки та оргтехніки для розв’язування конкретних практичних завдань. До теоретичної бази знань відносяться: уявлення про інформацію та її властивості, інформаційні процеси та інформаційні системи, принципи будови комп’ютера, використання прикладного програмного забезпечення загального та спеціального призначення для розв’язування задач. До практичних навичок відносяться: навички роботи з офісною технікою, прикладним програмним забезпеченням загального та спеціального призначення, реалізація дій з використанням операційної системи WINDOWS та операційних оболонок. Оператори комп’ютерного набору працюють з офісною технікою, тобто робоче місце працівників даної професії влаштовується в окремому кабінеті згідно до санітарних вимог. Спецодягу та інших засобів захисту працівник не потребує, крім випадків, пов’язаних з специфічними умовами виробництва. У наш час оператори комп’ютерного набору можуть працевлаштуватися майже у всіх галузях діяльності, де застосовується комп’ютерна техніка. Оператор має бути врівноваженим, самостійним, акуратним, зібраним, мати творчий підхід до справи. Перспективи розвитку оператора комп’ютерного набору пов’язані з темпами впровадження сучасних інформаційних технологій у всі галузі людської діяльності.

Оператор з обробки інформації та програмного забезпеченя – це висококваліфікований працівник, який буде не тільки працювати з офісними додатками (текстовим редактором, електронними таблицями, базами даних, графікою, презентаціями), але це ще й технічний фахівець в галузі інформаційних технологій.
Основна задача спеціаліста – робота на комп’ютері з різними даними. Ввід інформації, набір тексту, складання таблиць і схем, структурування інформації за каталогами – ці та багато інших операцій може виконувати оператор ПК.
На сьогодняшній день професія оператор з обробки інформації розділилася на кілька професій:  Оператор з обробки інформації – працівник, відповідальний за набір і обробку будь-якої інформації на комп’ютері. Оператор з обробки інформації вводить в комп’ютер текст і дані, сортує матеріали. У деяких випадках він виконує арифметичні розрахунки, складає таблиці, зведення і т.ін.
Посаду оператора з обробки інформації можна розглядати як початкову сходинку в кар’єрі.

Муляр – це робітник, що бере участь у зведенні і ремонті житлових будинків, мостів, промислових і інших споруджень з штучного або природнього будівельного матеріалу.

Історія професії
Ремесло муляра – одне з найдавніших. Кам’яні будови існують з первісних часів. Стародавній світ залишив нам чимало унікальних, величних споруд, таємниці будівництва яких досі не пізнані. Тонкощі професійної майстерності часто передавалися з покоління в покоління. Найкрасивіші міста світу: Венеція, Париж, Санкт-Петербург, – все це справа рук мулярів…
У зв’язку з активним ростом великих міст, який триває вже не одне сторіччя, професія муляра є надзвичайно затребуваною на ринку праці. Змінилися технічні засоби зведення будівель, поява монолітних каркасів, прискорюючих темпи будівництва, не витіснили ручної кам’яної кладки. Сьогодні люди прагнуть надати як великим житловим і громадським будівлям, так і власним домівках неповторний вигляд, тому завжди мають потребу в послугах мулярів і готові гідно їх оплачувати.
Ступінь складності праці муляра визначається рівнем його кваліфікації. У задачі простих робітників часто входить найважча робота – приготування та доставка розчину, кладка цегли і т. п. Необхідні операції виконуються мулярами за допомогою ручних інструментів. Керівництво бригадою робітників-мулярів здійснює кваліфікований майстер, який не виконує підсобні роботи. Існує також спеціалізація муляра-монтажника – він здійснює не тільки цегляну кладку, але і установку залізобетонних перекриттів, даху, збірних конструкцій. В залежності від рівня кваліфікації муляра визначається його заробітна плата, але навіть низькокваліфікова праця оплачується високо і завжди користується стабільним попитом.